Коли приходять люди обирати ритуальну атрибутику — найзагадковішим для мене предметом був церковний набір.
Вперше, коли я його побачила — не зрозуміла. Тобто якась картонка з якимись молитвами, дешеві хрестики. Особисто в мене було враження якоїсь ритуальної бутафорії. Його пропонують абсолютно всім, чиї померлі близькі були православними християнами за життя. Та докладно не пояснюють що це і для чого, кажучи “необхідно”. Фрази із серії “так положено” не для мене, то ж нумо розбиратися!
Церковний або похоронний набір складається з: іконки, свічок, хреста в руки, натільного хрестика, розрішальної молитви та вінчика на лоб. Всі ці атрибути необхідні для поховання людини згідно з православним каноном.
А тепер детальніше про кожний елемент і почнемо з кінця списку. Вінчик на лоб — це смуга завширшки близько 4 см, яка кладеться на лоб і закріплюється на потилиці. На ньому присутні зображення Христа, Богоматері та Іоана Предтечі з написом “Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний помилуй нас.” Цей вінчик вдягають на лоб покійного на знак того, що померлий, як християнин, вів на землі боротьбу за правду Божу, та після смерті надіється на заступництво Матері Божої та Іоана Предтечі отримати вінець на небесах.
Натільний хрестик вдягають на покійного, а хрест та ікону вкладають у руки на знак віри померлого у Христа, Божу Матір та святих угодників Божих.
До речі, а чому покійних вкривають здебільшого білим покривалом? Воно є символом покрову православної Церкви, адже при хрещенні людина зобов'язується провадити життя в чистоті й святості, й таким чином вона іде до Господа Бога, щоб скласти звіт про виконання своїх обов'язків.
Під час панахиди запалюють свічки, що символізує перехід померлого в область світла — в краще загробне життя. Рідні та близькі померлого тримають запалені свічки на знак того, що і вони вірять у світле майбутнє життя. Наприкінці панахиди ці свічки гасяться на знак того, що земне життя, як і свічка мусить згаснути, найчастіше не догорівши до кінця, який ми для себе передбачаємо.
Під час панахиди обов'язковим є читання відпускної (розрішальної) молитви. Цією молитвою відпускаються заборони та гріхи, які були на померлому, в яких він покаявся і які при покаянні він не міг згадати, та таким чином померлий у спокої відпускається у загробне життя. Текст цієї молитви кладеться у руки покійного.
Тобто, це не просто черговий атрибут, до покупки якого штовхає ритуальний агент. Кожен предмет має своє особливе, сакральне значення.
Kommentare